Схема видурювання квартир у хворих душею не нова. Перші безхатьки на початку дев'яностих - це жертви квартирних шахраїв. До беззахисних входили в довіру, допомагали матеріально, а потім обманом чи під примусом за допомогою "СВОЇХ" нотаріусів укладали договори дарування чи купівлі-продажу.

Щоправда, гроші за квартиру не платили. Опісля їхня щедрість закінчувалася. Людей цинічно викидали на вулицю. У махляра квартира, у нотаріуса - щедрий гонорар.

Правозахисниця вказує на стос листів-відписок від правоохоронних органів: усюди одне й те саме - підстав для порушення кримінальної справи немає.

У Міністерстві юстиції допомогти не можуть. Мовляв, сфера контролю за нотаріатом дещо змінилася. І радять іти до суду.

Якщо договір визнається недійсним, чи винен нотаріус у цій ситуації, чи ні можна говорити тільки по конкретному випадку. Нотаріус теж може бути у ситуації коли їх використовують несвідомо чи з підробними документами чи з підставними особами.

Відтак нотаріуси - каста недоторканних. Міліція не може їх звинуватити в шахрайстві, бо нібито важко довести вину. І пропонують іти цивільним шляхом. Отже, квартиру може і вдасться повернути, але винних однозначно не покарають.

Квартирні афери почалися не сьогодні, і завтра, навряд чи вони припиняться. Перекрити кисень чорним маклерам можна. Але лише на рівні держави. У держави ж до таких людських проблем руки не доходять.

Київ, 9 лютого